ПОМСТА. Посварившись із чоловіком, жінка вдарила ножем чотирирічного сина

Друк e-mail

Четвер, 30 червня 2011, 09:22

Страшна звістка сколихнула тієї суботи, 18 червня, селище Шрамківка, що на Драбівщині. 25-річна Людмила Погоріла, мати трьох малолітніх дітей, тяжко поранила 4-річного сина Сергійка. Жінка вдарила кухонним ножем рідну дитину, в такий трагічний спосіб вихлюпнувши шалений гнів на свого чоловіка й батька хлопчика, який нібито розлюбив її та збирався кинути.

Син попався під гарячу руку

Трьох діточок нажила в цивільному шлюбі з 30-річним Олександром молода жінка. Дмитрик 6-ти років, Сергійко 4-ох та семимісячна Анастасія мали б радувати Людмилу. Та насправді діти були тягарем для мами. Адже вона пила, шукаючи в горілці чи то розради й утіхи, чи то просто від безнадії, чи вже за звичкою. Пила разом зі співмешканцем, забуваючи про святий материнський обов’язок. На обліку в соціальних службах району сім’я вважалася неблагополучною.

Таке рослинне існування, може тихо продовжувалося б і далі, проте кривава трагедія в цій сім’ї вивела життя цієї родини на суд громадськості. Сім’ї, яка, як стверджують соціальні працівники, типова для сучасного села, й для Драбівщини зокрема. 

Того дня молода мама, як розповідають сусіди, начебто з кимось розмовляла по телефону, а потім роздратовано кинула трубку. Пішла, лаючись, у хату, де знову вихилила чарчину, хоч і до того вже була добряче напідпитку. Під гарячу руку матері попався Сергійко. У свої чотири роки (а скоро йому виповниться п’ять) хлопчик майже не розмовляв, тільки вигуками повідомляв про те, чого хоче.

Наштовхнувшись на сина, який плакав і смикав за поли, Людмила розлютилася. Потім дехто в селі стверджуватиме, що хтось зателефонував жінці й повідомив про намір її коханого Олександра кинути сім’ю й піти до іншої жінки. Мовляв, Людмила нікудишня хазяйка, погана мати та ще й у чарку заглядає постійно. Тому в той момент жінці хотілося на комусь зірвати злість. І під руку потрапив Сергійко. Вона ухопила сина, кинула на диван обличчям вниз — і вдарила кухонним ножем у спину. Потім, ужахнувшись від скоєного, вибігла з хати й сховалася поблизу в бур’янах. Там її й знайшли оперативники з Драбівського райвідділу міліції.

Що підштовхнуло молоду маму на злочин проти власного сина?

Не що інше, як лють від ревнощів, відчуття, що загнана в кут — діти, город, собі ради не дасть, ще й із чоловіком у стосунках щось не так. Та пусковим механізмом стало сильне сп’яніння, кажуть у селі.

В обласній прокуратурі її працівники,  які по гарячих слідах розслідували трагедію, винуватими вважають насамперед тих посадовців, які мали б опікуватися цією сім’єю, але  проявили байдужість.

— Людмила зовсім занедбала й хату, й город. — розповідає старший помічник прокурора області з питань захисту прав і свобод дітей Ольга ЗАВАЛКО. — В хаті такий сморід, що жити неможливо. Жорстоко поводилася з власними дітьми. Сусіди кажуть, що й лаяла їх, і била. Були вони напівголодні й брудні. Дивує людська байдужість, адже ніхто не забив тривогу. І керівництво села знало цю ситуацію, і районні соціальні служби, які повинні контролювати використання “дитячих” коштів і перевіряти умови проживання.

Так, приходили комісії, складали акти, але ж нічого не змінювалося. А гроші жінка отримували чималі. Можна було й прогодувати діточок, і вдягнути. Та все йшло на горілку й розваги!

Добре, що бодай за дітьми дивилася 76-річна прабабуся — і годувала їх, і доглядала, коли батьки пиячили. Але в неї маленька пенсія, 850 гривень. Їх просто не вистачало на цю сім’ю.

І додає для переконливості:

— Районне управління праці та соціального захисту населення ще в січні цього року виявило, що Людмила отримала за цей місяць 9 тисяч гривень, але на дітей витратила лише 2 тисячі, — наводить цифри Ольга Завалко. — Решту прогуляла й пропила разом зі співмешканцем та іншими п’янчугами. Проте чомусь спеціалісти управління не відреагували на цей факт. І виплату соціальної допомоги не припинили.

За словами Ольги Володимирівни, фахівці обласної прокуратури підрахували, що з початку року Людмила отримала від держави соціальну допомогу на дітей майже 22 тисячі гривень. Тільки витрачалися вони не за призначенням.

— Чому не втрутилися вчасно державні органи, покликані захищати дітей? — дивується Ольга Володимирівна. 

На її думку, в першу чергу це справа керівництва Шрамківської селищної ради, а також служби у справах дітей Драбівської райдержадміністрації та районного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді. Тільки й треба було, що звернутися до суду з позовом про позбавлення жорстокої матері батьківських прав. І забрати в Людмили дітей.

 “Ми  в них бували частіше, ніж удома”

Проте, як стало відомо, раніше вже були спроби забрати у горе-матері дітей. Так торік у березні районна прокуратура порушувала кримінальну справу проти Людмили за злісне невиконання нею своїх материнських обов’язків з догляду за сином Сергієм. Дитину нормально не годували й не лікували, просто кинули напризволяще. Врешті-решт малюк потрапив до лікарні з цілим оберемком різних захворювань.

Проте тоді суд звільнив Людмилу від кримінальної відповідальності. Однак жінка не зробила висновків і продовжувала розгульне життя, пиячила й не займалася дітьми, переклавши ці клопоти на бабусю.

Нині ж, після замаху матері на життя сина, щоб покарати байдужих місцевих чиновників, обласна прокуратура внесла подання на адресу голови Шрамківської селищної ради та голови Драбівської райдержадміністрації на бездіяльність посадових осіб вказаних органів опіки. Їхніх керівників та деяких виконавців мають притягнути до дисциплінарної відповідальності. Іншими словами, дехто отримає догану, а дехто навіть може позбутися посади.

Однак і в селі, і в районі переконані, що зробили все можливе для збереження цієї сім’ї, але ж трагедії ніхто не міг передбачити.

— Легко звинувачувати когось, — пояснює начальник служби у справах дітей Драбівської райдержадміністрації Людмила КАЙДАШ. — Ми до 25 травня здійснювали соціальний супровід цієї сім’ї. І збирали цілий пакет документів на позбавлення матері батьківських прав. І якби не раптова трагедія, ми забрали б у неї дітей. Але хотілося зберегти сім’ю. Таких сімей по району й області можна багато знайти. І що — всіх позбавляти батьківських прав? Тим більше, що Людмила сама неодноразово просила нас не відбирати дітей. Сергійко півтора року пробув у Черкаському будинку дитини. То вона його чекала дуже! Зробили в хаті ремонт, пофарбували, побілили, на городі порядок. Та ми там частіше бували, ніж у себе вдома! Закупляли продукти, змушували наводити лад, піклуватися про дітей. Анастасія зовсім маленька, грудна — то як рука підніметься відбирати дітей? Та й чоловік Людмили виявляв бажання владнати справи сімейні, хотів затишку й нормального життя. Так, сварилися вони часто.

І якби не ця трагедія, врешті-решт ми позбавили б її прав на дітей. Тільки документи зібрати — довга справа, суцільна тяганина. До речі, ми раніше подавали на позбавлення батьківських прав, але суд відмовив нам. І з селищної ради приходили до них, умовляли, змушували дивитися за дітьми.

Начальник  управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Ніна СИМОНЕНКО теж заперечує звинувачення обласної прокуратури.

— Кошти, отримані на дітей, Людмила витрачала в основному на них. Наші спеціалісти постійно перевіряли, чи за призначенням вона використовує гроші соціальної допомоги. Приїздили раптово, без попередження, разом із міліціонером. Жодного разу п’яною її не бачили, хоча й сусіди казали, що Люда п’є. Тоді, в січні, жінка купила газову плиту, балон для скрапленого газу, дитячу коляску й інші потрібні сім’ї речі. Якби ми побачили, що вона неадекватна чи б’є дітей, чи недогодовує їх, чи занедбала, то, повірте, негайно б втрутилися. І припинили б виплачувати допомогу, й звернулися б у відповідні інстанції, щоб забрали в неї дітей. Звісно, у дворі в неї був безпорядок. Та небезпеки для дітей ми не бачили. 

Є своя точка зору на те, що трапилося в його селі, й у голови Шрамківської селищної ради Сергія АНОШКІНА.

— Ми робили все, що могли. Били в усі дзвони! Зверталися в соціальні служби району, надсилали акти обстеження умов проживання цієї неблагополучної сім’ї. Вони повинні були звертатися до суду, щоб відібрати дітей у Людмили. Я ж сам не можу позбавити її батьківських прав. Я особисто двічі на тиждень — разом із дільничним — наві­дувався до них, перевіряв, як і на що витрачаються кошти, чи діти не голодні. Радив їй, що в першу чергу треба купити малечі, совістив її, щоб не пила. Тієї страшної суботи я був там, на місці трагедії, годин із одинадцяти й до півночі. Такого не міг навіть уявити, щоб мати підняла руку з ножем на рідну дитину… 

Сергій Петрович вважає, що Сергійка жінка порізала тому, що була геть п’яна й не усвідомлювала своїх дій. Співмешканця Олександра того дня в селі не було. За його словами, він начебто перебував у Києві — шукав роботу. Теж пив, але не так сильно, як Людмила, та вплинути на неї не міг.

 ***

Сергійко зараз перебуває в Першій міській лікарні Черкас. Удар ножем зачепив легені. Його стан медики оцінюють як тяжкий, але стабільний. Загрози життю дитини немає. Інші діти теж у лікарні, в Драбові. Потім їх на деякий час переведуть до обласного дитячого притулку, поки суд не вирішить їхню долю.  

Людмила сидить у слідчому ізоляторі й теж чекає суду. Жінка усвідомила, що накоїла, але, зі слів правоохоронців, не дуже й розкаюється.

Того злощасного дня у Драбівському райвідділі міліції порушили проти горе-матері кримінальну справу за вчинення замаху на умисне вбивство малолітнього сина.

Наразі прокуратура Драбівського району теж порушила кримінальну справу проти Людмили — тільки вже за фактом злісного ухиляння від виконання батьківських обов’язків.

Анатолій КОТОВ

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Пригоди-кримінал

Стрічка новин