“Хто прагне працювати для людей — ПЕРЕД ТРУДНОЩАМИ НЕ ЗУПИНИТЬСЯ”

Друк e-mail

Середа, 16 травня 2012, 08:55

П’ятниця, кінець тижня і до завершення робочого дня залишається, як мовиться, всього нічого. Однак у приймальні Едуарда Івакіна, заступника голови-керівника апарату облдержадміністрації, ще досить відвідувачів, тож знайти шпаринку у щільному графіку посадовця вдається не відразу. Та нарешті ми вже в кабінеті й можемо атакувати його господаря своїми запитаннями.

З подивом для себе відзначаємо: наш співрозмовник — людина явно не кабінетна. Бо навіть спересердя зізнається: начебто зручне сучасне крісло в інтер’єрі відверто не любить. Як, скажімо, й ще ряду інших ознак належності до чиновництва: не полює на фауну, бо віддає перевагу спогляданню краси природи, тож змалечку привчає до цього маленького сина Корнія (подружжя Івакіних назвало цим ім’ям свого первістка на честь одного зі славних своїми добрими справами предка-коваля).
Незважаючи на молодий вік, встиг багато чого досягти, насамперед у фаховому вимірі. Народжений у Празі, де проходив військову службу тато-офіцер, пішов його стежкою і вступив до Київського суворовського училища.
В один із моментів на початку нашої розмови з Едуардом Івакіним, довелося мимоволі закривати руками свої блокноти — це, щойно ми почули, за якою темою господар кабінету захистив кандидатську дисертацію в Академії МВС України: “Судове почеркознавство. Діагностика, методика дослідження”. Чим викликали щиру усмішку Едуарда Івакіна. Аякже, зізнав­ся, всім відомо — є люди, яким просто судилося писати абияк, не дуже розбірливо, бо поспішають. Це, каже, крім журналістів і фахових креслярів, також медики. До речі, цікавимося, чи не береться до уваги почерк при зарахуванні на державну службу, адже Едуард Івакін в обладміністрації саме опікується апаратом цієї установи. Заспокоює ймовірних держчиновників: такий аналіз зараз не входить до числа обов’язкових при атестації держслужбовців.
Сам він наважився круто змінити долю ще в Києві, коли капітаном, викладачем Академії внутрішніх справ, прийшов у секретаріат Кабінету міністрів. Коли мимоволі підходимо до теми кар’єри, такої доречної для молодих і амбітних, говорить без жодного натяку на пафосність: ”На держслужбу слід іти тим, хто прагне працювати для людей”. І наводить ряд прикладів такої праці вже у Черкасах, де спершу довірено було нашому співрозмовнику очолити обласну службу екології. Що саме її існування вже стало подразнювачем для ряду сановних порушників природоохоронного законодавства, в Черкасах добре відомо (досить згадати знесення ряду самовільно збудованих у прибережній зоні Дніпра об’єктів). До необхідності втручання прокуратури справу було доведено. Але чи має нинішній державний чиновник належні важелі впливу на тих, хто не поспішає виконувати положення законодавства заради допомоги конкретній людині?
— Запитайте у людей старшого покоління, якими були раніше їхні відносини з владою. Певен, багато хто, як і мій дідусь, згадають: ось виникла певна проблема — прийшов на прийом, скажімо, до голови облвиконкому чи секретаря обкому, там, у кабінеті, мене уважно вислухали, а саме питання згодом було розв’язане. Тепер, так вийшло, що саме від зусиль апарату облдержадміністрації, яким я опікуюсь, залежить загальна думка про всіх нас. Це не значить, що всі, без винятку, скарги проходять лише через кабінети облдержадміністрації: ми прагнемо тримати якнайтісніший зв’язок з районами, райдержадміністраціями на місцях. Повірте, жодна скарга не залишається поза увагою. У нас насправді ненормований робочий день — часом він триває до 11-ої вечора, бо обов’язків у кожного вистачає. Якщо йдеться про роботу з листами й скаргами громадян, то на детальне вивчення питання (включно не лише з тим, щоб дати відповідь, а й наданням конкретної допомоги) відводиться місяць.
— Ну, добре — ви належите до числа людей, які розуміють важливість кожного звернення. А як виховати у молодих держслужбовців бажання служити на конкретній посаді? Чи відчуваєте в даний час потребу в кадрах?
— Зрозуміло, вимагати відповідного досвіду у свіжоспечених випускників навчальних закладів було б зайве, тож насамперед прагнемо відчути в людині бажання працювати. Як би це не звучало жорстко, але відразу, ще у співбесіді, відверто кажемо потенційним держслужбовцям: роботи буде по вінця, але водночас матимете можливість вивчити різні сфери системи управління — цього не навчать у такому обсязі в жодному навчальному закладі. Досвід цей воістину стане для кожного безцінним — я пам’ятаю, наскільки цікавою була для мене робота в Кабміні. Набуваючи таких навичок, ми стаємо мудрішими, починаємо по-новому мислити й діяти.
Ганна Шквар 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Наживо

Стрічка новин