Юрій Ляшенко: «З досвіду зарубіжних колег вибираємо краще»

Друк e-mail

Середа, 16 травня 2012, 08:35

У гендиректора СПОП «Відродження» Юрія Ляшенка в конторі над робочим столом у дизайн стелі вмонтоване півколо старовинної карти світу. За натурою він мандрівник, але не заради екзотики й відпочинку, а для роботи: їздить вивчати сільське господарство, передусім тваринництво.

У складі очолюваного ним підприємства — один з кращих племзаводів, 500 голів дійного стада у Шполі й до 200 в інших населених пунктах (бо орендує землю, окрім Шполи, ще в п’ятьох селах).
— Канада, Чехія — в них молоко обов’язкове в меню дітей до підліткового віку, — зауважує Юрій Васильович. — До України також уже  повертається колишній досвід з дитячими кухнями, щоправда, трохи повільно.
І яка б у державі не була кон’юнктура на ринку товарів сільського господарства, а люди шукають якісної, екологічно чистої продукції, — продовжує він. — Коли ми почали продавати у місті молоко з бочки, шполяни охоче його купували. А коли захворів водій і ми перестали возити, дзвонили й мені, і навіть голові райдержадміністрації: де наше молоко? Зараз ми будуємо магазин, де буде чиста екологічна продукція: м’ясо, молоко. Щоб був холодильник, цивілізовані умови, — має гарну новину для шполян Юрій Васильович.

 


Сьогодні «Відродження» — в процесі розбудови: споруджуються нові  об’єкти й переоснащуються старі. Смак до прогресивного Юрій Ляшенко відчув, ще коли хлопцем після Уманського технікуму механізації (його друга, вища освіта — економіст) у 1981-му потрапив на роботу в шполянський колгосп імені Жданова, де головував знаменитий Борис Шемет і вже тоді були європейські врожаї, надої та прирости. Сьогодні здібний учень Бориса Семеновича, почавши з 300 гектарів землі, орендує 9 тисяч гектарів. А почавши з 50-ти голів худоби, що припала на паї, зробив господарство найбільшим виробником молока в Шполянському районі. Ферми у «Відродженні» обладнані молокопроводом.
— Ми доїмо по 8 тисяч кілограмів молока від корови. Але це не показник, — одразу зауважує Юрій Ляшенко. —  Вже навіть для України. При цій затратній частині, передусім кормовій, навіть 8-тисячні надої невигідні. У нас зараз соя, меляса, макуха покупні. Ізраїль, Канада — ось у кого є повчитись: там доять по 12 тисяч, — має ціль Юрій Ляшенко.
Суттєвим стримуючим фактором Юрій Васильович вважає відсутність в області лабораторії, яка б визначала склад кормів. Якщо по рослинництву СПОП «Відродження», надодачу до державної, створило в районі свою незалежну лабораторію з визначення якості зерна, і ще одну лабораторію планують придбати — в якій будуть встановлювати стан зернової культури, її потребу в мінералах й інші показники її «здоров’я», то корми на аналіз доводиться возити аж у Вінницю. А без цього, «наосліп», не одержиш високих надоїв. У Європі й лікують, підбираючи корми — порівнює директор.
 На відродження тваринництва працює й рільництво та сортодослідний і сортопідготовчий завод підготовки насіння трав та інших кормових культур. Його послугами радо користуються партнери із сусідніх господарств району, замовляють їх і кормовиробники із сусідніх областей.
Юрій Ляшенко — керівник суворий і вимогливий, адже у нього перед очима досвід зарубіжних господарств: «Життя нас змушує робити так, як у Європі, а може, й краще», — каже він. Зате пайовики бачать, що віддають свої земельні частки в надійні руки.
— До нас люди йдуть: «візьміть нашу землю». Розраховуємося з ними вчасно, на вибір — або грошима, або зерном.

 

 


Звичайно, найголовніша допомога селам — це створення робочих місць (у «Відродженні» працює 150 осіб, вчасна зарплата, комфортні умови праці завдяки сучасній техніці, турбота про кадри  — починаючи від дошки пошани й до оплати навчання молоді.  
Громади сіл, у яких «Відродження» орендує паї, — а це Іскрене, Скотареве, Соболівка, Коротине, Шполянського і Зелена Діброва Городищенського району — знають, що в селі, як і за колгоспних часів, можна звернутись у контору й тобі допоможуть.
— Зараз укладаємо соціальні угоди й фіксуємо в них перелік послуг, які надаватимемо впродовж року. І в попередні роки ми затрачали на соціальні послуги не менш як по 60 гривень на гектар, — констатує гендиректор. — Скажімо, в Іскреному торік  вийшли на 160 гривень на гектар: допомагали прокласти підвідний газопровід, будували церкву. Зараз допомагаємо прокласти газопровід по селу. У Скотаревому зробили опалення у ФАПі. Щойно оплатили проект газифікації цього села.  Взимку розчищаємо дороги від снігу, допомагаємо школам з обладнанням, на свята робимо подарунки дітям, ветеранам і так далі.
Окрім того, СПОП «Відродження» другий рік як відкрило спортивний клуб:
— Діє тут гурток хореографії, окремо для дорослих і для дітей, щодня працює заповнений кількома десятками спортивних знарядь тренажерний зал. Плата для дітей символічна: 7 гривень заняття, тому фітнес-клуб на дотації нашого сільгосппідприємства. Раніше сюди шкільним автобусом, який ми заправляли, звозили дітей з району, але зараз щось там в управління освіти з наданням автобуса не клеїться, і дітям доводиться добиратися громадським транспортом, — зауважує Юрій Васильович.
Перейнятий у поїздках по світах досвід Юрій Ляшенко використовує  і на благо громади району: очолює асоціацію сільгоспвиробників Шполянського району.
— Наша асоціація має свій бюджет і трьох працівників: виконавчий директор, бухгалтер і юрист. Вони надають консультаційні послуги господарствам: скажімо, як правильно зареєструвати договори оренди, як вирішити ті чи інші конфлікти. Через асоціацію формуємо партії зерна з різних господарств для вигіднішого продажу.
У Канаді я говорив з керівником такої асоціації (він росіянин за походженням). І переконався, що це той  же колгосп: в асоціації є правління, збори. Там нашу ідею колгоспів взяли і довели до ладу.
Яка там роль асоціації? Для прикладу: наш керівник повинен бути  одночасно бухгалтером, агрономом, інженером, зоотехніком, ветлікарем. Інакше його господарство збанкрутує. Скажімо, однакове обладнання на ринку може коштувати 20 тисяч гривень і 200 тисяч. І треба на цьому розумітись. А там за всіх спеціалістів працює асоціація. Треба внести підживу? Агроном розробляє для господарств — членів асоціації — індивідуальні рекомендації на кожен клаптик поля.
Сьогодні ми до них не готові: справа у психології українця, який сам по собі, аж поки не прийде біда — о, тоді, хлопці, нумо разом, допомагайте… Ми завжди сильні, коли об’єднані.
Юрія Ляшенка знають у районі і в області як активного політика: він очолює районну організацію Соціалістичної партії України. Примкнувши до рядів СПУ, він жодного разу не зрадив свій вибір, у всіх ситуаціях залишаючись вірним соратником однопартійців.   
Він створив велике господарство, причому, за формою це приватне сільгосппідприємство — тобто це більша відповідальність, ніж СТОВ, він постійно — в громадській роботі. А час для сім’ї?
Юрій Ляшенко зауважує, що на будь-якій посаді завжди віддавав себе роботі сповна. Але підтримувала дружина Наталя Леонідівна, з якою виховували двох доньок, — брала на себе левову частку клопотів про сім’ю й домашнє вогнище, у найскладніші часи була відданим другом і однодумцем. Тому і завдяки їй, і маючи приклад батькового працелюбства, наполегливості, діти виросли батькам на гордість. Старша донька, Оксана Криницька, нині працює головою райдерж­адміністрації Золотоніського району. Молодша, Тетяна Юріївна, здобувши дві вищі освіти, лінгвістичну і юридичну, працює  директором СПОП «Відродження».

Лариса Сококловська

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - село

Стрічка новин