Дід Сила у війну втратив усе, крім віри в людей

Друк e-mail

Четвер, 10 травня 2012, 07:04

Мого дідуся звали Сила Цаподой. Гадаю, недаремно за святцями випало йому таке ім’я, бо стільки лихого пережив, що можна було зламатися з відчаю. Хоча, хіба лише йому одному, якщо згадати, що пережили ми таку страшну війну!

Мені було вісім років, коли наша армія перейшла в наступ і почалося визволення сіл Черкаського району (а ми жили тоді у мальовничій Сагунівці). Грудень 43-го запам’ятався тим, що в дідусів будинок, у самому центрі села, влучила бомба. Сам дідусь у цей час відлучився кудись, а коли повернувся, то побачив на місці хати глибоку воронку. Миттю не стало дружини дідуся — моєї бабусі Оксани, їхньої доньки Олександри, тяжкі травми дістали діти Пріська й Дмитро, невістка Маруся.
До нас зійшлися сусіди, які могли надати хоч якусь допомогу. Гуртом вирішували, як облаштувати тимчасове житло для родини, організувати похорон загиблих. Першими ми поховали бабусю і Олександру — в одній могилі, за кілька днів — померлих від ран Пріську та Дмитра (пізніше всіх цих моїх родичів було разом поховано в братській могилі).
Червона Армія продовжила визволення рідної землі від фашистів, а дідусь Сила мав починати життя на згарищі, де кожен куточок нагадував про колишнє, хоч і не багате, проте щасливе життя великої родини. Щоб розігнати тяжкі думи, почав згодом у тому самому дворі зводити… нову оселю. І таки виріс той будинок — не відразу, але ж знову життям наповнився наш двір.
У ці поминальні дні ми з особливою теплотою згадуємо своїх померлих рідних. Ставимо свічки пам’яті у церквах, приходимо на дорогі серцю могили. І низько вклоняємося поколінню, яке не лише подарувало нам життя, а й передало заряд одвічного українського оптимізму, який долає будь-які перешкоди.

Тетяна Малишева
м. Донецьк

 

 

Коментарі  

 
0 #2 Сергей Цаподой 29.05.2012 13:14
Це мій прадід Сила Данилович. Тетяна як можна з вами звязатися . Я лише знаю що ви донька сестри мого діда Ивана Силовича.
Цитувати
 
 
0 #1 choe 10.05.2012 07:25
а нам вже в 60-х наша баба Полтавка (так всі її знали) розповідала "бувальщини" - і про діда Силу ми знали велетня-героя. А Марійка дружила з нашою тіткою Оляною.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Нам пишуть

Стрічка новин