НАСТУПНИМ БУДЕ ДОГОВІР… НА ЖАБУРИННЯ?

Друк e-mail

Четвер, 03 лютого 2011, 19:46

Сергій Гнатюк очолює фермерське господарство “Струмок” у селі Городецьке Уманського району. Фермерує удвох із сином. Ще й встигає працювати пасічником на тепличному комбінаті. Їхнє фермерське господарство перевіряли: “Як це так — ви не наймаєте робочої сили? Не може бути!”. Двічі приїжджала комісія. 

У нього є все: і земля — майже сто гектарів, і ставок, і садок, і плодорозсадник, і пасіка.

— А нам би техніку більш сучасну — ми удвох і на 500 гектарах справились би, — відчуває силу фермер.

Не роботи боїться він, а бюрократичного “гачкотворства”. Так, Сергій Гнатюк був одним із перших орендарів ставків в області. Працював просто: спочатку був усний договір, тоді письмовий із радгоспом. І тепер, як і годиться, письмовий. Але недавно йому сказали: “Е-е-е, шановний, це у тебе договір на дно. А на воду в ставку треба ще окремо укладати”. “Може, ще й окремо на кисень, і на жабуриння?” — міркує собі фермер.

І треба, кажуть, дозвіл на спецводокористування. “Але ж я не беру води зі ставка!”, — дивується фермер.

— І вирішувати ці питання треба з приватними структурами, — обурюється Сергій Валентинович. — Я в бюджет заплачу 1400, а в приватні структури треба загнати 18 тисяч. Державні структури повинні працювати на виробника й від нього отримувати — зараз Президент України питання ставить так, і ми його в цьому підтримуємо.

Дивує чоловіка й те, як екологи… захищають омелу:

— Кілька років тому я взяв в оренду лісосмуги. Лише через те сплачую за них податки, щоб туди не возили сміття. І осикову лісосмугу, що вкрита омелою, теж в оренду взяв, щоб виклопотати дозвіл, вирізати її й посадити дуби (на розсаду є жолуді), та й після нас щось залишиться. Бо омела розповзається. За три кілометри від мене європейський парк “Софіївка”. А поруч лісосмуги узимку стоять зелені, як ялинки, — від омели. Але й хазяїна нема, щоб почистив, і не дають дерево зрізати. Я уже в себе садок викорчував, бо його знищила омела...

Інше питання — лісосмуги в поле влізли. Щоб узяти дозвіл їх розчистити, треба в десять разів більше сил затратити,  ніж наробитися біля тих дерев. Як і берег впорядкувати, щоб ялинками засадити, — бідкається Сергій Гнатюк.

— Наші батьки й діди хазяйнували, — порівнює він, — не було стільки служб, які давали б дозволи, а берег був доглянутий, річка чиста, і в річці було багато риби. А зараз один смітник, і контролюючим службам це, схоже, вигідно — щоб було з кого брати штрафи, — так пояснює собі ситуацію фермер.

 

Лариса СОКОЛОВСЬКА

  
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Наживо

Стрічка новин