Моє життя рятували однокурсники

Друк e-mail

Середа, 04 квітня 2012, 09:17

Не дрімала моя доля-доленька, вишивала то червоними, то чорними нитками. Спочатку життя було таким прекрасним і світлим! Та раптом невблаганна хвороба принесла  багато болю… І гірко плакала я, і голос подавала моя душа, закликаючи: “До Бога, до друзів, до добрих і милосердних людей.” І  ось уже одна операція, друга, третя… Скільки морального і фізичного болю!

Не знаю, що було  б зі мною, якби не мої друзі-однокурсники. Валентина Власова-Тихолоз і Любов Кошова об’єднали випускників 1978-го навколо мене в одну велику і дружну сім’ю. Телефонні дзвінки, грошові перекази, моральна підтримка — друзі пізнаються в біді.
Звучали слова В’ячеслава Чепурного: “Ми допоможемо тобі, Лідо, і врятуємо твоє  життя”. Він майже кожного дня телефонував. Мені  допомагали цілими родинами. Галина Кондратенко з сином Антоном та донькою Тетяною купили донорську кров і передали у Центр здоров’я міста Київ, де я лікувалась. Сім’я Олени Недолько допомагала продуктами.
Так хочеться, щоб добро повернулось їм добром.

Лідія Моренко (Тарасенко),
смт Стеблів
Корсунь-Шевченківського району

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Нам пишуть

Стрічка новин