У новорічну ніч працівниць вокзалу вітають Діди Морози та Снігурки

Друк e-mail

Середа, 28 грудня 2011, 12:40

Новий рік, як відомо, найкраще родинне свято для українців. Та багатьом доводиться в цю знаменну ніч працювати, щоб люди могли весело святкувати. Правоохоронці, рятувальники, медики, залізничники та представники інших професій виходять на новорічні зміни й бій курантів зустрічають на робочих місцях. Немало серед них і представниць прекрасної статі. Це, зокрема, касири й чергові на залізничних вокзалах. Як їм працюється і хто їх вітає?

 Настрій, звісно, святковий. Але дівчата в нас давно працюють і вже звикли. Для них це звичайна зміна, тільки платять за неї в подвійному розмірі. Найбільше навантаження в новорічну ніч припадає касиру. До восьмої ранку вона повинна здати річний звіт. Уявіть собі — у людей свято, шампанське, салюти, розваги, а касир сидить і вираховує кошти, пасажиропотік та інші показники. Чергова по вокзалу має достатньо клопоту з телефонними дзвінками, а ще нічні поїзди й дизелі, — розповідає начальник залізничного вокзалу станції «Черкаси» Тамара Ковеля.
На минулий новий рік їй та дівчатам було по-святковому весело.
— Тоді в новорічний вечір нас привітав хор пенсіонерів із Хацьок. Вони приїхали з акордеоном, стали у залі й влаштували нам і пасажирам теж справжній концерт. Вони нас добре знають, адже ледь не щодня приїздять у Черкаси. Ми їм купили пляшку шампанського й торт. Приїхали дизелем, подарували нам радісний настрій і знову дизелем додому. Ось так було…

Ялинку не ставлять — бояться пожежі
На щастя, значних інцидентів у новорічну ніч на вокзалі практично не буває. За майже 20 років роботи Тамара Олександрівна не може пригадати нічого подібного.
— Так, п’яні ходять, молодь бешкетує, але на вокзал і перон не заходять — бояться міліції. Ні бійок, ні розбірок ніколи не було…
Зате, на відміну від хуліганів і бешкетників, у новорічну ніч на вокзал частенько наві­дуються… Діди Морози. Зі своїми Снігуроньками, звісно. Це перевдягнені хлопці та дівчата, які просто ходять вулицями Черкас і вітають людей з Новим роком.
— Приходять зовсім незнайомі нам люди й вітають дівчат зі святом. Бажають щастя. Приємно! А на пероні вони поздоровляють пасажирів і міліціонерів, — говорить пані Тамара.
На жаль, Новий рік працівниці вокзалу зустрічають без ялинки. Ставити її не дозволяється через небезпеку пожежі. Коли б’є дванадцять, дівчата вітають одна одну, вип’ють соку, адже спиртного зась. До речі, саме в новорічну ніч може неждано-негадано заявитися високе начальство й перевірити, як підлеглі несуть службу.
— Колись за п’ять хвилин до дванадцятої приїхав тодішній начальник Шевченківської дистанції. А в нас усі на місці й порядок. Подивився та й поїхав… А років п’ятнадцять назад рівно о дванадцятій ночі до нас заходив поїзд «Одеса-Москва». І наші дівчата навіть вигукнути «Ура, новий рік настав!» не могли, бо оголошували потяг і зустрічали його на пероні, — згадує Тамара Ковеля. 
В новорічну нічну зміну заступають всього чотири працівниці: чергова по вокзалу, касир, прибиральниця й відповідальна за кімнату відпочинку. Зате значно більше чергує хлопців із лінійного відділу міліції.
— Я хоч новий рік і вдома святкую, але постійно на телефоні. Якщо щось трапляється, мені відразу дзвонять. Так що душею я з ними в новорічну ніч, — жартує Тамара Олександрівна. 
Серед найдосвідченіших своїх працівників вона називає Тетяну Андрійчук, Любов Маліченко та Надію Шепель, які чергуватимуть на вокзалі й цього разу. 
Останнім часом стало модним серед молоді зустрічати Новий рік у дорозі. Торік студенти брали квитки на будь-який поїзд по Україні, туди й назад, аби лише він їхав у новорічну ніч. Набридло святкувати Новий рік за столом, тому й шукають романтики. Й цього року теж уже є любителі такої екзотики, кажуть касири.

Пляшка горілки зіпсувала Новий рік
Курйозну й водночас драматичну історію згадала пані Тамара. Це трапилося років десять тому, коли через станцію «Черкаси» в дві години ночі проходив поїзд «Одеса-Москва». Тамара Олександрівна працювала тоді черговою по вокзалу, й усе дійство розгорталося в неї на очах.
— Молода подружня пара їхала з Одеси до столиці, щоб зустріти Новий рік разом із родичами. У Черкасах поїзд стояв десять хвилин. Це було з 30 на 31 грудня. Люди мали б приїхати в Москву о дев’ятій вечора й встигали до святкового столу. Везли багато подарунків, і до Черкас ніщо не затьмарило їм гарного настрою. Дружина вже мирно спала, а чоловіку сон не йшов. Ну, до щему душевного захотілося йому купити пляшку горілки, щоб веселіше їхалося. Чоловік вискакує на перон у гумових шльопанцях і тоненькому спортивному костюмі. Й питає: «Де тут можна купити горілку?». Я йому, мовляв, яка горілка, поїзд скоро рушає й ти не встигнеш. А він побіг через площу до магазину, — пригадує Тамара Ковеля.
— І ось вибігає той мужик на перон із пляшкою горілки в руці, а хвіст поїзда вже ховається в темряві. Що робити? Нещасному чоловікові вже не до горілки, на вулиці мороз, зуб на зуб не попадає — і що скаже дружина, коли прокинеться і не побачить поруч коханого. Телефонуємо ми в Золотоношу черговому по станції, розповідаємо, що в нас залишився пасажир з такого-то вагону. Будять вони дружину, виходить вона в Золотоноші з сумками й подарунками. Чекає до ранку, а потім приїжджає дизелем у Черкаси, де її вже зустрічає протверезілий і винуватий чоловік. Він замерз, бо на вокзалі холодно, але ми йому знайшли куфайку. Пляшку горілки він випив, вже не з радості, а з горя… — продовжує розповідь пані Тамара.
— Та найбільше нас вразила сцена зустрічі. Жінка вийшла з дизеля, кинула на пероні всі сумки й кинулася за благовірним, лаючи його на всі заставки. Чоловік хотів зустріти свою сердиту половинку якось урочисто, але вийшло по-іншому. Побачивши розлючену дружину, швидко зрозумів, що прощення йому не буде, й кинувся навтьоки. Жінка бігала за ним по всьому вокзалу, лупцювала всім, що під руку попадеться, а той тікав, як заєць. Працівниці вокзалу, міліціонери, пасажири — всі ледь не надірвали животи, спостерігаючи за процесом сімейного «виховання». Уявіть собі — 31 грудня, шоста година ранку… Зрештою, пара, втомившись від усіх описаних перипетій, мовчки сиділа на вокзалі до вечора, аж поки не підійшов інший потяг на Москву.     

Анатолій КОТОВ
 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Новини - Суспільство

Стрічка новин